Чим governance-токени відрізняються від utility-токенів?

Токен управління (або governance-токен) — цифровий актив, власники якого можуть голосувати з ключових питань розвитку блокчейн-проєкту в рамках роботи децентралізованої автономної організації.

Остання може ухвалювати рішення щодо:

• визначення величини різних комісій протоколу та їх розподілу серед учасників екосистеми;
• змін користувацького інтерфейсу;
• створення і наповнення фонду розвитку проєкту;
• грантів розробникам тощо.

Багато криптоактивів у DeFi-екосистемі являють собою governance-токени. Юзкейси останніх не обмежуються лише голосуваннями. Такі монети зазвичай можна задіяти в стейкінгу, лендингових протоколах і прибутковому фермерстві.

Існують рейтинги токенів управління, де вони відсортовані за зменшенням ринкової капіталізації.

Що таке utility-токен?

Utility-токени — криптоактиви, призначені для конкретних юзкейсів у певних екосистемах. Їх також називають нативними або утилітарними токенами.

Такі активи також відтворюють механіку газу в мережі Ethereum. Наприклад, utility-токен MATIC екосистеми Polygon використовується для оплати транзакційних комісій.

Basic Attention Token (BAT) дає змогу винагороджувати користувачів браузера Brave за їхню увагу до рекламних матеріалів, а також виступати як форма оплати рекламодавцям.

У деяких випадках utility-токен необхідний для доступу до платформи, але частіше він застосовується опціонально, для використання певних функцій або привілеїв.

Наприклад, власники BNB отримують знижку на торгові комісії під час взаємодії з централізованою біржею Binance, а також можливість підтримки нових проєктів на платформі Launchpad.

Цей же актив є ключовим елементом BNB Chain. Крім того, він задіяний для оплати транзакційних комісій при операціях в DeFi-екосистемі.

LINK, нативний токен Chainlink, використовується в основному для оплати роботи операторів нод, на базі яких функціонують оракули децентралізованої мережі.

У чому головні відмінності governance-токенів від utility-токенів?

Токени управління багато в чому нагадують звичайні акції в традиційних фінансах, що дають змогу голосувати з ключових питань публічних компаній.

Власники таких блокчейн-активів виносять, приймають або відхиляють пропозиції в рамках ДАО.

Таким чином, governance-токени — ключовий елемент децентралізованих систем, інструмент прямої демократії.

Зі свого боку, utility-токени не дають права голосу — лише можливість застосування в певних юзкейсах. Більшість таких активів являють собою щось на кшталт урізаної версії governance-токенів.

У чому переваги та недоліки governance- і utility-токенів?

Перелічимо головні переваги токенів управління:

• Децентралізація . Лише при використанні таких активів DeFi-додатки можна називати децентралізованими. Без governance-токенів платформи були б безликими наборами смарт-контрактів, підконтрольними лише розробникам і засновникам.
• Можливості для співпраці . Голосування закладають підґрунтя конструктивним дискусіям щодо майбутнього проєктів. Обговорення, своєю чергою, створюють стимули для співпраці учасників екосистеми.
• Залученість . Governance-токени являють собою важелі впливу на майбутнє блокчейн-проектів, які мотивують власників брати участь у голосуваннях.

Є й підводні камені:

• Елементи прямої демократії не гарантують, що проєкт неодмінно розвиватиметься в правильному напрямку. Завжди є учасники ДАО, які керуються насамперед егоїстичними інтересами. Серед таких гравців можуть бути великі власники токенів, здатні суттєво впливати на результати голосувань.
• Якщо ухвалене співтовариством рішення виявиться неоптимальним і зрештою зашкодить проєкту, винна буде більшість. А отже, ніхто конкретно з учасників ДАО не понесе відповідальності.
• У кожній децентралізованій автономній організації є власники великої кількості governance-токенів. Вони здатні поодинці створювати пропозиції і домагатися прийнятних для себе результатів. Останні можуть суперечити інтересам інших учасників спільноти. Отже, механізм розподілу токенів управління має бути добре продуманий.
• Через правову невизначеність безліч проєктів і, відповідно, активів можуть привернути увагу регуляторів.

Володіння utility-токенами також може бути пов’язане зі значними ризиками. Наприклад, під час "ICO-лихоманки" 2017-2018 років було створено безліч "пустушок", які не мають фундаментальної вартості та перспектив. Такі активи часто випускалися шахраями, щоб роздобути кошти криптоінвесторів-початківців.

Є винятки — саме в ті роки відбулися токенсейли нині найбільшої централізованої біржі Binance і провідної некастодіальної платформи Uniswap.

Вартість і перспективи utility-токенів залежать від якості відповідного проєкту та актуальності юзкейсу, в якому вони задіяні. Якщо платформа не користується попитом, актив неухильно падає в ціні.

Utility-токени мало сприяють масовому прийняттю криптовалют, оскільки їхнє реальне застосування здебільшого обмежується окремими платформами та юзкейсами. Тому лише деякі з подібних активів зберігали вартість протягом тривалих періодів часу.