Що таке посткапіталізм?

Теорію посткапіталізму виклав британський журналіст і публіцист Пол Мейсон у книзі "Посткапіталізм. Путівник по нашому майбутньому" (PostCapitalism: A Guide to Our Future), виданій 2015 року.

У своїй роботі він вказував на структурні проблеми в західній економіці та зростаючу популярність крайніх правих сил як на тривожні ознаки системної кризи капіталізму. Волатильність суспільно-економічного життя в розвинених країнах, на його думку, викликана тим, що "неолібералізм зламаний".

Мейсон зазначав, що реальні зарплати перестали зростати пропорційно зі зростанням продуктивності з початку 1970-х років. До початку 1980-х економічне зростання почали дедалі активніше підтримувати за допомогою боргових інструментів, через що їхній загальний обсяг зріс до більш ніж 300% від світового ВВП до 2010 року. Восени 2021 року розмір боргових зобов’язань перевищив $300 трлн, а їхнє співвідношення до глобального ВВП — 350%.

Зростанню боргу сприяла грошово-кредитна політика: ключові ставки в США і країнах Європи послідовно знижувалися починаючи з 1980 року. Це стимулювало економічне зростання за рахунок дешевих інвестицій. Інший фактор — масштабне збільшення грошової маси, зокрема шляхом програм "кількісного пом’якшення", запущених починаючи з 2008 року. Як результат, прискорилася інфляція, а реальні ставки за вкладами і державними облігаціями впали.

У 1979 році відбулася "неоліберальна революція", констатує автор "Посткапіталізму". Уперше за сотні років капіталістична еліта вийшла з чергової кризи не шляхом компромісу з "робочою більшістю", а стрімким нарощуванням боргу за рахунок емісії грошей. Це і призвело до збільшення продуктивності без зростання реальних доходів у наступні десятиліття.

Криза капіталізму

"Капіталізм більше не здатен адаптуватися так, як він робив це в найуспішніші часи початку 20-го століття і після Другої Світової війни. Він більше не дозволяє створювати цінність із навичок і працездатності", — вважає Мейсон.

На сучасну економіку має великий вплив так званий "інформаційний ефект". За словами Мейсона, стрімке зростання обсягу інформації та її вільне поширення змогли зробити доступними багато послуг і товарів. Однак через структурні особливості капіталізму вони не розв’язали проблему продуктивності, яка перебуває в стагнації.

Цифрова економіка в поточній структурі "класичного" капіталізму, впевнений Мейсон, сприяла небувалій концентрації багатства. В даному випадку, в руках великих технологічних корпорацій, які монополізували інформаційне середовище за допомогою платформ. Як наслідок, соціальне розшарування в останні десятиліття лише збільшилося, що характеризується постійним створенням безглуздих робочих місць (bullshit jobs).

Ще один наслідок неоліберальних відносин — переведення на ринкові відносини діяльності, що раніше була суспільною та добровільною, а також фінансіалізація різних товарів та об’єктів.

Перехід до посткапіталізму

Мейсон упевнений, що світова економіка перебуває на порозі нового історичного циклу тривалістю в 500 років. Попередній цикл розпочався в 15-му столітті і призвів до появи капіталізму. Новий тип економічних відносин дослідник назвав пост-капіталізмом. Його настання стало можливим завдяки технологічному прогресу.

Транзиту до пост-капіталізму, який зможе розв’язати проблеми, сприятимуть кілька глобальних трендів:

• Тотальна автоматизація промисловості та сфери послуг за рахунок машин, ШІ та роботів;
• Введення загального базового доходу;
• Доступність основних товарів споживання;
• Поширення принципу відкритого вихідного коду;
• Боротьба з рентними економічними моделями та монополіями;
• Зниження розміру суспільного боргу шляхом регулювання банківської сфери та утримання ставок нижче рівня інфляції.

Мейсон закликає надавати перевагу в інвестуванні інформаційномістким технологіям, наприклад у сфері промисловості та охорони здоров’я. Останнє дасть змогу істотно знизити вартість життя і підвищити його якість, водночас знизивши навантаження на систему соціального забезпечення.

Підсумком усіх цих тенденцій стане мінімізація вартості більшості товарів і послуг, що дасть змогу підвищити загальний рівень добробуту, а потреба в низькокваліфікованій роботі відпаде. Обсяг обов’язкової роботи скоротиться, вільний час у більшості людей стане вільним. Втрачатимуть колишню роль засновані на нерівності централізовані структури і вертикальна ієрархія.

Натомість дедалі більшого поширення набудуть децентралізовані моделі діяльності, в яких індивідуальні фахівці добровільно об’єднуватимуться для реалізації якихось проєктів. Для цього вони витрачатимуть свій вільний час, часто не вимагаючи натомість жодної оплати.

Критика концепції

Хоча деякі експерти визнають обґрунтованість ідей Мейсона, інші критикують його пропозиції та висновки. Крістан Фукс з університету Вестмінстера називає автора "Посткапіталізму" "утопічним соціалістом", який сподівається на інформаційні технології як на спосіб вирішення економічних проблем.

Він зазначає, що технології формуються під впливом самої ієрархічної системи капіталізму. Отже, вони радше сприяють його розвитку, а не сприяють краху.

Оглядач The Guardian Кріс Маллін у своїй рецензії на книжку пише, що сприйняття Мейсоном профспілок і робітничого руху в 1960-х і 1970-х на Заході, зокрема у Великій Британії, занадто ідеалізоване.

Крім того, Маллін вказує на минуле Мейсона: в молодості той брав активну участь у ліворадикальних рухах. Цим, як вважає критик, можна пояснити, чому Мейсон присвятив значну частину своєї книжки критиці капіталізму, але запропонував надто просту і розпливчасту програму дій, що відсилає до праць Маркса і соціалістичних політиків минулого.