Абревіатура ICO розшифровується як Initial Coin Offering, тобто первинне розміщення монет (токенів). Під час ICO команда проєкту розпродає цифрові токени за криптовалюти або фіатні гроші серед інвесторів. Пізніше ці монети можна використовувати на платформі проєкту як внутрішню валюту або торгувати ними на біржах. Також замість ICO часто використовують термін "краудсейл" (англ. — crowdsale).
З якою метою проєкти проводять ICO?
Випускаючи свої власні токени та обмінюючи їх на популярні криптовалюти (наприклад, біткойни або Ethereum) або на фіатні валюти (долари або євро), проєкт залучає фінансування, необхідне для запуску або розвитку. Зазвичай, ICO проводяться на ранніх етапах існування проєктів, до створення їхньої повноцінної інфраструктури. Залучені кошти йдуть на фінансування фінальної стадії розробки, маркетинг або спрямовуються в спеціальні фонди розвитку для підтримки проєктів у довгостроковій перспективі.
Який правовий статус ICO?
Зараз ICO не можна назвати як легальним, так і нелегальним способом залучення інвестицій. Його правовий статус, порядок проведення та вимоги до компаній, які збираються в такий спосіб залучити кошти, наразі не визначено в жодній країні світу. Крім того, складно визначити і правову природу відносин, що виникають під час проведення ICO. Оскільки фінансовими відносинами в їхньому класичному розумінні такі відносини назвати складно. Водночас можна з упевненістю сказати, що в основі цього процесу лежить репутація людей, які стоять за криптовалютним стартапом, і довіра користувачів (потенційних інвесторів).
Чи можна порівняти ICO з IPO?
Коли компанія хоче запропонувати свої акції широкому загалу, вона проводить IPO (Initial Public Offering — первинне розміщення акцій на біржі).ICO може працювати за схожим принципом: інвестори, вкладаючи кошти, отримують "частку" в компанії у вигляді криптографічних токенів. При цьому ICO має спільні риси і з краудфандінгом: кошти, як правило, збирають для реалізації певної ідеї, тобто ще на стадії, коли проєкт не має готового продукту.
Водночас проведення IPO регулюється національним законодавством. Наприклад, у США для публічного розміщення акцій компанія має бути інкорпорована як акціонерне товариство, а також зареєстрована в SEC (Комісії з цінних паперів і бірж). Усе це робить процес залучення інвестицій у проєкт на ранній стадії його розвитку складнішим, проте надає певні гарантії інвесторам.
У випадку з ICO процес залучення інвестицій виявляється значно легшим, але користувачі ніяк не застраховані.
Що приваблює інвесторів в ICO?
Купуючи пропоновані на ICO токени, інвестори насамперед розраховують:
- Отримати вигоду від їхнього продажу за вищою ціною в майбутньому (класичний приклад — Ethereum, чиї токени під час ICO влітку 2014 року коштували менше ніж один цент, а сьогодні їхня ціна зросла майже до $400);
- Скористатися токенами за прямим призначенням, отримавши заявлені послуги за нижчою ціною.
Які є ризики під час участі в ICO?
Мабуть, найбільшим ризиком можна назвати звичайне шахрайство, коли творці проєкту переслідують лише одну мету: зібрати гроші користувачів. Крім того, оскільки законів, які б регулювали проведення криптовалютних краудсейлів, наразі немає, з позиції інвестора ця угода завжди ґрунтується на довірі. Не можна виключати й того, що проект може не дожити до стадії появи продукту або розчарувати інвестора своєю реалізацією.
Крім того, у своєму нинішньому вигляді ICO, як правило, проводяться в один раунд, а шанси отримати додаткове фінансування у них невеликі. Це також можна розглядати як потенційний ризик з погляду довгострокового існування проєкту.
На що слід звернути увагу перед участю в ICO?
Велика кількість різних ICO може збентежити багатьох недосвідчених інвесторів. Тому насамперед необхідно уважно вивчити угоду про продаж (Token Sale Agreement). Під час прочитання цього документа можуть спливти на поверхню цікаві деталі, про які організатори ICO, можливо, публічно не заявляли. Крім того, існують негласні індикатори сумлінних намірів проекту:
- Наявність усіх необхідних угод і правил, опублікованих на веб-сайті як публічна оферта.
- Готовий робочий прототип.
- Грамотно складені whitepaper та інша документація.
- Наявність escrow (спеціальний умовний рахунок, на якому обліковуються майно, документи або грошові кошти до настання певних обставин або виконання певних зобов’язань).
- Інкорпорованість (реєстрація) самої компанії.
- Незаплямована репутація людей, що стоять за проєктом.
Детальніше про юридичні аспекти ICO можна прочитати тут.
Які були приклади найбільш успішних ICO?
Успішність ICO — річ досить умовна. Однак загальноприйнятим показником вважається кількість зібраних коштів. У цьому відношенні лідерство наразі (ми говоримо про суху статистику, відкидаючи в боки інші, можливо, спірні аспекти кампаній) належить проєкту Bancor, який у червні 2017 року менш ніж за три години зібрав 396 720 ETH. Прикладом ще одного стрімкого краудсейлу стала кампанія інноваційного браузера Brave: приблизно за 30 секунд проєкту вдалося досягти фінансової мети і зібрати $35 млн.
У травні 2017 року список успішних криптовалютних краудсейлів поповнили проєкти Storj ($30 млн менш ніж за тиждень) і Aragon — лише за 15 хвилин з моменту старту ICO проєкт зібрав заплановані 275 000 ETH (близько $25 млн).
Також можна згадати проєкти mobileGo ($53 млн), Gnosis ($12,5 млн за 10 хвилин), Blockchain Capital ($10 млн за дві години), Aeternity (23,4 CHF) і, нарешті, проєкт Status (близько $100 млн), що призвів до збою в роботі мережі Ethereum.
Також не варто забувати і про проєкт The DAO, що вже став частиною історії криптовалютного світу, в результаті краху якого влітку 2016 року з’явився Ethereum Classic.