Як провести ICO і не порушити закон

Деякі представники криптоіндустрії вважають, що проведення ICO подібне до чарівної палички, змахнувши якою можна швидко і "не напружуючись" зібрати потрібні кошти для запуску проекту. Однак ця позиція може привести організаторів ICO до вельми плачевних результатів.

Як же провести ICO так, щоб вам за це, як то кажуть, нічого не було? На це складне запитання спробував відповісти Сергій Попов — фахівець із 18-річним досвідом у сфері міжнародної торгівлі та практики застосування міжнародного торгового права в таких великих мультинаціональних компаніях, як UPM-Kymmene і Asian Pulp&Paper.

За словами Сергія, збір інформації для цього матеріалу тривав протягом майже двох років, але навіть враховуючи все це, його не можна розцінювати як повноцінне керівництво.

Хоч би як засновники блокчейн-стартапів хотіли бути незалежними від держав і юрисдикцій, все ж таки отримані кошти під час кампанії ICO доведеться якимось чином легалізовувати і виводити у фіатній валюті на банківський рахунок. Тому що більшість послуг, таких як оренда офісу, оплата зв’язку та електроенергія, поки що не можна оплатити біткоїнами. Також головним болем стає і ведення бухгалтерії після ICO.

Необхідно брати до уваги безліч наведених нижче юридичних аспектів під час проведення ICO, і за умови правильного оформлення ви уникнете долі Кіма Доткома, тому що не порушите жодного закону.

Отже, ось які аспекти потрібно враховувати.

Що таке токен?

З юридичної точки зору токени можуть набувати різної форми:

— актив або товар (asset), як це зараз хочуть зробити в РФ; — іноземна валюта — так розцінюють органи виконавчої влади Аргентини; — платіжний засіб — так класифікують токени уряди Австралії та Японії; — запис у реєстрі (проєкт ще не ухваленого закону в Делалвері); — послуги (так Ростелеком оформив віртуальні активи — танки і різноманітне озброєння в грі World of Tanks); — бонусні бали.

У дуже невеликій кількості випадків закони деяких країн дають визначення токенам, наприклад, у Німеччині та Японії. Однак у більшості випадків визначення токена не дано безпосередньо законом, а дається інструкціями податкових органів, тобто підзаконними актами, які в судах багатьох країн мають силу закону, наприклад, у Сінгапурі, Ізраїлі та Норвегії.

Заплутаність ще посилюється застосуванням закону в часі. Так, якщо ви виберете визначення токену, то це не гарантує, що судові органи візьмуть це визначення до уваги при розгляді справи. Суд вибере визначення токена, яке може здатися йому правильним (за внутрішнім переконанням), або братиме визначення безпосередньо з підзаконної інструкції Центробанку країни юрисдикції.

Суд може не дати шансів творцям токена уникнути покарання, бо може не зважати на те, з якої дати починає відлічуватися дія закону чи підзаконного акта.

Юридична оцінка дії передачі токенів

Після того, як ви визначили, що є токеном, потрібно зрозуміти, яку юридичну дію ви будете вчиняти під час збору коштів через ICO:

— краудфандингова компанія; — краудінвестингова компанія; — бартерний обмін; — збір пожертвувань; — реєстрація в реєстрі зі стягненням оплати; — надання послуг; — розподіл бонусних балів.

Підбір дії передачі токенів є дуже важливим в оцінці складу злочину в разі розслідування можливого злочину, наприклад, щодо фінансування тероризму. Якщо продавець токенів продає свої токени за інші, які називаються біткоїнами, у такому разі відіграватиме роль факт подальшого розповсюдження своїх токенів на криптовалютних біржах і використання їх як платіжного засобу.

У цьому випадку не зовсім зрозуміло, хто кому передав гроші і кого міг у цьому випадку фінансувати: організатор ICO фінансував терористичну організацію чи терористична організація фінансувала організатора ICO?

Так само як і з визначенням самого токена, законодавство деяких країн не залишає вибору в оцінці діяння, бо чітко може регламентувати продаж токенів.

Наприклад, підзаконні акти Сінгапуру розцінюють таке ICO, як звичайний бартерний обмін.

Вибір юрисдикції

Вибір юрисдикції означає визначення країни, законодавство якої буде застосовуватися до вас, до ваших дій, до вашої компанії і до покупців токенів.

Беручи до уваги транскордонний характер збору коштів через ICO, ми можемо говорити і про юрисдикцію організатора ICO, і про юрисдикцію проведення кампанії ICO, і про юрисдикцію, якій підкоряються громадяни або резиденти, що є організаторами і покупцями токенів.

Юрисдикція є більше географічною складовою. Але потрібно враховувати і той факт, що, чинячи певну дію, людина потрапляє одразу під кілька юрисдикцій і може порушувати закони одразу кількох держав. Так, наприклад, юрисдикція РФ поширюється далеко за географічні кордони країни.

Податкове резидентство

Податки треба платити завжди, але все залежить від того, де платити і скільки. Дуже важливо при сплаті податку на доходи фізичних осіб враховувати сумісність вашого податкового резидентства та юрисдикції кампанії ICO.

Кримінальна відповідальність

Для багатьох стає сюрпризом, що цивільні, адміністративні та кримінальні закони навіть в одній окремо взятій країні можуть не перетинатися, і що за одне й те саме діяння можна бути одночасно покараним за адміністративним, цивільним і кримінальним законами.

Кримінальний бік розгляду майже завжди доповнюється визначеннями і поняттями з цивільного закону. Так, наприклад, відбувається в російській юрисдикції. Тому всі визначення, трактування та оцінки будуть автоматично і без змін перенесені з цивільної площини в кримінальну.

Умисні злочини зазвичай караються набагато суворіше, ніж злочини, вчинені без умислу.

Щоб довести відсутність умислу, що істотно знизить ризики бути засудженим або строк покарання, а також змінить реальний строк на умовний, треба зібрати докази (наголошую — допустимі судом докази) — наприклад, належним чином засвідчені листи від консалтингових компаній про те, як правильно організовувати ICO, або нотаріально-засвідчені принт-скрини сайтів офіційних органів, які роз’яснюють, що робити під час проведення ICO.

Ці докази демонструватимуть, що ви прагнули всіма доступними засобами не порушити закон і що ви проявили належну обережність, що виключає наявність умислу.

Варто зазначити, що в більшості юрисдикцій строк давності щодо злочинів, пов’язаних із відмиванням капіталу та з фінансуванням тероризму, становить 10 років.

Основні ризики під час оформлення коштів, отриманих під час ICO

Серед основних ризиків, пов’язаних зі збором коштів під час кампанії ICO, варто відзначити такі:

1. Ризик порушити FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act — закон про податкову звітність за закордонними рахунками). Організації, що відкривають рахунки американським громадянам, зобов’язані здавати звітність перед органами США. 2. Ризик попастися на несплаті податків перед державою свого податкового резидентства. 3. Ризик порушити правила юрисдикції юрособи, яка продає токени. Сюди входять: а) Ризик неправильно здати бухгалтерську звітність. б) Ризик неправильно оформити кампанію ICO. в) Ризик порушити податкове законодавство. г) Ризик не отримати необхідних дозволів контролюючих органів (контролюючі органи фондових ринків, органи валютного контролю тощо). д) Ризик неправильно оформити передачу прав на токени від одних осіб до інших. е) Ризик блокування чи арешту рахунка через усілякі підозри.

Основним джерелом небезпеки для організаторів ICO є невизначеність статусу токена: річ, гроші, послуга, бонусний бал або запис у реєстрі. Через це перевіряючим органам незрозуміло, яке законодавство застосувати в разі будь-яких підозр.

Наразі існують лише дві країни (Іран і Північна Корея), які не приєдналися до Конвенції з протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Тому закони, які застосовуватимуться до горе-творців ICO, вже існують тут і зараз, але чи справді вони застосовні до творців ICO, поки що незрозуміло. Зерно небезпеки криється в тому, що Центробанк країни, в юрисдикції якої проводили ICO, може через звичайний підзаконний акт або навіть через просте роз’яснення надати токену цілком собі юридичного статусу речі або грошей.

Якщо це будуть гроші, то і до всіх минулих дій творців ICO застосовуватимуться закони з протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, що існували на той момент, і які зобов’язують збирати інформацію про покупців (Know Your Customer і Anti-money-laundering) токенів.

Звісно, якщо буде видано новий закон, який вносить зміни до вже наявних законів, то творцям ICO нічого не загрожує. Оскільки зазвичай закони не ретроактивні.

Висновки

Підбиваючи підсумок, хочеться зазначити, що кожен підприємець оформляє збір коштів через ICO, як уміє. Найважливіше полягає в тому, що потрібно зафіксувати через правильний вибір юрисдикцій такі основні поняття, як токен і визначення здійснюваної дії з токеном під час збору коштів.

Також важливо правильно вибрати юрисдикцію фірми-організатора ICO, застосовне законодавство для кампанії зі збору коштів і застосовне законодавство до покупців токенів.

Це мають бути юрисдикції, де вже чітко дано визначення вищевказаним поняттям. Таким чином організатори ICO не перебуватимуть у повній владі двох-трьох людей (слідчого, прокурора, судді), які через свої абстрактні міркування зможуть завдати не абстрактних, а цілком реальних проблем.