Це перша частина спецпроєкту про Web 3.0 — новий етап у розвитку Всесвітньої павутини.

У цьому матеріалі ми поговоримо про історію онлайн-світу, децентралізацію, причини переходу до Web 3.0 і технології "під капотом" нової мережі. Фахівці з Waves поділилися своїми думками про майбутнє мережі третьої версії.

Коротка історія мережі

Поняття "веб" та "інтернет" часто взаємозамінні, але це не одне й те саме.

Веб (Всесвітня павутина, World Wide Web) — це розподілена система інформаційних ресурсів — веб-сайтів, пов’язаних гіперпосиланнями. Фізично ресурси розташовані на різних комп’ютерах, підключених до інтернету. Робота вебу спирається на URL-посилання та DNS-сервери. URL (Uniform Resource Locators) — це посилання на кшталт https://forklog.com — читабельні адреси сторінок і документів у мережі. А DNS-сервери пов’язують такі посилання з фізичними адресами комп’ютерів в інтернеті.

Інтернет — це глобальна система з’єднань між комп’ютерами. Це оптоволоконні кабелі на дні океану, мідні дроти у квартирах і протоколи для обміну інформацією та ідентифікації пристроїв. Крім вебу інтернет обслуговує email та інші системи передачі даних.

Поняття "веб" і "інтернет" часто взаємозамінні, але це не одне й те саме.

Web 1.0

Хтось ще пам’ятає світ до приходу Всесвітньої павутини. Заради новин або улюблених передач люди збиралися біля телевізорів і радіо за розкладом. Репортажі та фільми виробляли великі компанії або державні підприємства, а зворотного зв’язку з авторами не було. Аналіз аудиторії обмежувався опитуваннями та спеціальними пристроями на кшталт аудіометрів Nielsen, які потрібно було встановлювати в будинках глядачів, щоб автоматично збирати статистику перегляду ТБ або прослуховування радіо.

Заради новин або улюблених передач люди збиралися біля телевізорів і радіо за розкладом

У 1989 співробітник CERN Тім Бернерс-Лі винайшов веб. Роком пізніше він розробив перший веб-браузер. У 1991 браузер задіяли для обміну інформацією між науковими організаціями і незабаром представили широкому загалу. А 6 серпня 1991 року Бернерс-Лі виклав перший веб-сайт на першому веб-сервері з адресою http://info.cern.ch/. Там винахідник представив інструкції з використання програм для роботи з вебом, а пізніше — каталог інших сайтів.

З появою веб-сайтів контент, який раніше постачався за розкладом по радіо і ТБ, став доступним у будь-який час з будь-якого підключеного до інтернету комп’ютера.

У 1993 CERN зробила технологію WWW суспільним надбанням. У 1994 році Тім Бернерс-Лі заснував консорціум Всесвітньої павутини (World Wide Web Consortium, W3C) — організацію, що розробляє технічні стандарти для вебу та інтернету. Почалася ера Web 1.0.

З появою веб-сайтів контент, який раніше постачався за розкладом по радіо і ТБ, став доступним у будь-який час з будь-якого підключеного до інтернету комп’ютера.

Сам Бернерс-Лі охарактеризував Web 1.0 як мережу "тільки для читання" (read-only web). Ця характеристика відображає те, що інформація була представлена на статичних сторінках.

Більшість користувачів споживали контент, розміщений у мережі меншістю. Мережу населяли прості ресурси: сайти з оголошеннями, онлайн-каталоги магазинів, тематичні форуми та персональні сторінки. Можливість прокоментувати контент обмежувалася окремою гостьовою сторінкою на сайті, а надсилати коментарі потрібно було за допомогою email-клієнта.

Рання Всесвітня павутина була хаотичною децентралізованою системою з безлічі незалежних комп’ютерів, які спілкувалися між собою безпосередньо за допомогою модемів і телефонних мереж. Пізніше підключення до інтернету стало доступнішим завдяки централізованим інтернет-провайдерам і виділеним лініям.

Потужні персональні комп’ютери ставали доступнішими для користувачів. Виникли технології DHTML і AJAX, на яких засновані сучасні веб-додатки.

До кінця 90-х популярність інтернет-компаній і завищені очікування від нової постіндустріальної економіки призвели до інвестиційного ажіотажу. Люди охоче інвестували в "доткоми" — компанії з бізнесом в інтернеті. Такі компанії часто прагнули швидше масштабуватися за рахунок грошей інвесторів і часто взагалі не отримували прибутку. У такому режимі гроші швидко закінчувалися, компанії ліквідовували, а інвестори розчаровувалися. У 2000 році почався "крах доткомів": безліч інтернет-компаній розорилися, а ті, що залишилися, поділили між собою бізнес-ніші і стали сучасними веб-гігантами. В індустрії назріли зміни, але перехід до нових технологій був тільки частиною цих змін.

При цьому основні нововведення наступної епохи полягали не в технології, а в способах використання технології.

Основні нововведення наступної епохи полягали не в технології, а в способах використання технології.

Web 2.0

Уперше використав термін Web 2.0 Дарсі Дінуччі в 1999 році. Під Web 2.0 Дінуччі мав на увазі майбутнє мережі, в якому технології HTML і гіперпосилання використовуються безліччю різних пристроїв. Сьогодні ці уявлення швидше описують технології Інтернету речей, а термін Web 2.0 набув нового значення.

Друге життя поняття почалося після першої Web 2.0 Conference у 2004 році. Тоді у своїх доповідях Дейл Догерті та відомий видавець Тім О’Райлі описали новий веб як платформу для застосунків і наголосили на цінності контенту, що генерують самі користувачі.

Web 2.0 зараз — це мережа інтерактивних веб-сайтів і платформ, де контент виробляють користувачі, а не власник ресурсу. Facebook, YouTube і Twitter — платформи епохи Web 2.0, орієнтовані на користувацький контент і соціальні взаємодії.

У Web 2.0 споживачі контенту одночасно виступають його творцями.

Мобільна революція початку 2000-х дала нам кишенькові комп’ютери, здатні записувати і публікувати контент. З’явилися сайти, створені для перегляду контенту на мобільних пристроях. Відсутність прив’язки до робочого столу з домашнім ПК разом із датчиками місця розташування в смартфонах відкрили нішу для геолокаційних сервісів. Виникли мобільні додатки та платформи для їхнього поширення.

У новій павутині стали популярними краудфандингові проекти на кшталт Kickstarter і IndieGoGo.

Із загальнодоступними засобами для розповсюдження контенту людям стало простіше доносити послання іншим людям по всьому світу. Як наслідок, у нашій мові закріпилися поняття для опису нових соціальних явищ у мережі: "тролінг", "флуд" і "спам".

1. У світі без Всесвітньої павутини ми збиралися біля телевізорів, щоб подивитися вечірній новинний репортаж, підготовлений професійними журналістами.
2. У світі Web 1.0 ми отримали можливість подивитися той самий новинний репортаж на екрані ПК у зручний час.
3. У світі Web 2.0 з’явилася можливість відстежувати новини в постах користувачів Facebook і публікувати власні спостереження де і коли завгодно.

З комерціалізацією мережі з’явилися великі інтернет-провайдери, а доступ в інтернет став послугою централізованих організацій. Це підвищило якість послуг і зробило інтернет загальнодоступним. Водночас доступ в онлайн контролюють великі компанії, які керуються фінансовими інтересами і підпорядковуються державним структурам.

Порівняно з минулою епохою мережа теж стала більш централізованою. Веб-гіганти цього періоду на кшталт Google, Facebook та Amazon контролюють хмарні сервіси, великі обчислювальні центри та дані про мільйони користувачів.

Епоха Web 2.0 триває з середини двотисячних, однак уявлення про наступну стадію розвитку мережі — Web 3.0 — сформувалися ще в перші десять років існування Всесвітньої павутини.

Якщо сервери Amazon вийдуть з ладу, постраждають бізнеси по всьому світу. Наочним прикладом стало блокування сервісу Telegram у Росії, через яке в країні закрили доступ до 800 тисяч IP-адрес Amazon.

Контроль Facebook над особистими даними сотень мільйонів користувачів призводить до великих витоків на кшталт інциденту з компанією Cambridge Analytica у 2018 році.

Епоха Web 2.0 триває з середини двотисячних, однак уявлення про наступну стадію розвитку мережі — Web 3.0 — сформувалися ще в перші десять років існування Всесвітньої павутини.

Web 3.0

Перша центральна ідея Web 3.0 — семантична павутина (semantic web). Не обійшлося без творця Всесвітньої павутини Тіма Бернерса-Лі, який вперше описав семантичну павутину в 1994 році. Пізніше його стаття в Scientific American 2001 року принесла ідеї популярність в інтернет-спільноті, а поняття "Web 3.0" і "семантична павутина" стали майже взаємозамінними. Зараз семантична павутина — одна з основних технологій в основі нової мережі

У 2007 році автор сучасного терміна Web 2.0 Тім О’Рейлі розмежовував поняття Web 3.0 і семантичної павутини. О’Рейлі описував Web 3.0 як взаємодію між інтернетом і офлайн-світом. Ця взаємодія реалізується завдяки датчикам і смарт-пристроям — тому, що зараз називають "інтернетом речей".

О’Рейлі також навів суперечливу цитату американського автора Нови Співака:

"Web 3.0 — ера, в яку ми оновлюватимемо бекенд мережі після десятиліття фокусу на фронтенді (Web 2.0 був про AJAX, теги та інші фронтенд-інновації у користувацькому досвіді)."

О’Рейлі не погодився з тим, що Web 2.0 — епоха фокусу на фронтенді, і наполіг на тому, що всі важливі прориви цього періоду відбувалися в бекенді. Однак уявлення Співака щодо семантичного павутиння і технологій наступного етапу еволюції мережі виправдовуються. Він писав, що Web 3.0 стане періодом з 2010 по 2020 рік, а семантичне павутиння буде важливою частиною екосистеми. Водночас мають відбутися й інші технологічні прориви. Цими проривами стали блокчейн, машинне навчання і вже згаданий інтернет речей.

Крім прогресу технологій нова ера мережі передбачає соціальні та економічні зміни.

"Web 3.0 не варто розуміти виключно як термін зі сфери інформаційних технологій. Розвиток нових способів взаємодії в онлайні вимагає від людей ще й соціокультурних змін. Це можна порівняти з тим, як змінилися соціальні аспекти взаємодії між людьми у 2000-х, коли масовий доступ до інтернету та соціальні мережі поширилися на більшу частину земної кулі, остаточно знищивши межі володіння та стримування інформації", — Олександр Іванов, засновник і генеральний директор Waves.

У гонитві за мінливим ринком веб- та ІТ-гіганти інвестують у рішення для нової ніші Web 3.0, але у них все одно не буде звичної переваги перед молодими проектами. Не всі великі гравці на ринку зможуть пережити перехід.

"Усі гіганти рано чи пізно звертають увагу на технології, що виникають. Але технологічні революції дуже рідко починаються з великих гравців. Ми очікуємо скоріше на появу нових єдинорогів, якими були свого часу Facebook і Amazon, ніж на ефективну трансформацію старих гравців у щось нове", Гліб Сичов, директор з маркетингу Waves.

Web 3.0 сьогодні

Web 3.0 — це веб-інфраструктура з кількох основних технологій: блокчейна, машинного навчання і ШІ, семантичного павутиння та інтернету речей. Кожна з цих технологій — невід’ємна частина майбутньої мережі зі своєю роллю в екосистемі.

Почнемо з семантичного павутиння . Суть цієї концепції — зробити всю інформацію в мережі читабельною і "зрозумілою" для машин. Для реалізації семантичної павутини всій інформації в мережі потрібно присвоїти метадані — інформацію про інформацію. Завдяки метаданим алгоритм може "розуміти" контекст, будувати логічні взаємозв’язки між шматочками інформації та формувати асоціації, майже як люди.

Ключовий елемент у реалізації семантичної павутини — набір специфікацій Resource Description Framework (RDF) від W3C. RDF — це модель опису інформації через спеціальні зрозумілі машині твердження — триплети. Триплет складається з трьох частин: "суб’єкт", "предикат" і "об’єкт".

Твердження "яблуня — плодове дерево" в моделі RDF матиме приблизно такий вигляд: "яблуня — входить у множину — плодові дерева".

Такими твердженнями можна описати що завгодно: людину, веб-додаток або музичний твір.

Одна з реалізацій RDF — Дублінське ядро (Dublin Core). Це база даних понять англійської мови для опису будь-якого цифрового або фізичного ресурсу на кшталт відео на YouTube або паперової книги.

Популярний формат електронних книг .epub використовує Дублінське ядро для представлення метаданих у файлах OPF.

Машинне навчання — це система методів, яку комп’ютерні алгоритми використовують для вирішення завдань без безпосередніх інструкцій. Алгоритм навчається виконання конкретного завдання. Він аналізує набір даних і самостійно виявляє в них закономірності, які потім використовує у виконанні завдання.

Уявіть алгоритм, який відрізняє кішок від собак на фотографіях. Щоб усе вийшло, програмісти показали алгоритму дуже багато фотографій кішок і сказали, що це кішки, а потім показали стільки ж фотографій собак і сказали, що це собаки. Алгоритм проаналізував усі фото і визначив, які дані на фото відповідають тегу "кішка", а які — тегу "собака". Тепер вам не доведеться самостійно розрізняти тварин на фото.

Система IBM Watson і бібліотека Tensorflow від Google Brain — приклади популярних ініціатив у сфері машинного навчання та ШІ.

Концепція Інтернету речей (Internet of Things, IoT) описує мережу з безлічі пристроїв, які забезпечені датчиками і підключенням до інтернету, взаємодіють між собою і можуть контролюватися віддалено. Інтернет речей пов’язує світ веб-додатків зі світом "розумних" фізичних об’єктів: тостерів, автомобілів і будинків.

Технології "розумного будинку" на кшталт замків і термостатів з віддаленим управлінням — елемент Інтернету речей. Такий будинок може автоматично регулювати обігрів і освітлення, впізнавати господаря біля вхідних дверей і сповіщати про забутий у духовці пиріг. Усе тому, що в кожному вимикачі, термостаті та кухонному приладі встановлені датчики і контролери, які обмінюються даними та інструкціями через інтернет.

Згідно з прогнозами TechJury, до 2025 року кількість пристроїв, підключених до Інтернету речей, перевищить 64 млрд.

Згідно з прогнозами TechJury, до 2025 року кількість пристроїв, підключених до Інтернету речей, перевищить 64 млрд.

Для Web 3.0 пристрої Інтернету речей виступають не тільки терміналами доступу в мережу, а й постійними джерелами даних про фізичний світ. Так у мережі накопичуються докладні та неупереджені зведення про маршрути руху людей у заторах із прив’язкою до часу та географії.

З розширеними можливостями для пошуку та аналізу інформації в мережі такі дані можна буде використовувати як завгодно: в урбаністиці, статистиці або пошуках найкращого маршруту в офіс. З іншого боку, коли контроль над великими даними опиняється у централізованої структури, зростає ризик витоку інформації. А ще інтереси такої структури можуть не збігатися з інтересами спільноти.

Блокчейн — технологія розподілених баз даних. Інформація в блокчейні записана в ланцюжку блоків, пов’язаних у чітко визначеній послідовності. Система на базі блокчейна здатна працювати без центральної адміністрації та довіри між учасниками. Замість директора рішення в такій системі ухвалюються через голосування. А дії учасників підпорядковуються протоколу консенсусу — набору правил для створення і запису блоків у реєстр.

У блокчейні біткоїна блоки містять інформацію про криптовалютні транзакції між учасниками. Протокол консенсусу дає учасникам право додати блок із транзакціями до реєстру тільки після розв’язання криптографічної головоломки.

Крім даних про фінансові транзакції, блокчейн може зберігати будь-яку інформацію: медичні записи, музику або дані з термометра у вашій вітальні.

Блокчейн-технології відіграють роль сполучного елемента екосистеми Web 3.0. Розподілений реєстр — основа децентралізованої інфраструктури мережі, в якій веб-додатки можуть обмінюватися інформацією безпосередньо і всі учасники рівноправні.

"Web 3.0 варто розглядати як новий інфраструктурний шар — децентралізовану мережу, яка розвиватиметься разом із традиційними централізованими технологіями та народжуватиме гібридні моделі", — зазначив Гліб Сичов, директор з маркетингу Waves.

Завдяки децентралізації перехід до Web 3.0 може вирішити проблеми непрозорості веб-сервісів, цензури в мережі та конфіденційності особистих даних. Відкритий громадський реєстр забезпечує прозору звітність. Без центральної влади один учасник не може нав’язувати іншим рішення або отримати доступ до чужих зашифрованих даних.

"Блокчейн вирішує проблему довіри між великою кількістю учасників. Гарантом легітимності проведених операцій виступає не централізована організація, а механізм консенсусу, який відомий усім учасникам. Розвиваючи цю думку в контексті інтернету, можна сказати, що Web 3.0 — це нова прозора і децентралізована версія мережі", Олександр Іванов, засновник і генеральний директор Waves.

Блокчейн-інфраструктура для Web 3.0 вже будується. Наприклад, проєкт Brave пропонує браузер з відкритим кодом і новим підходом до онлайн-реклами, проєкт Storj — децентралізовану систему для зберігання файлів, а Waves Keeper — універсальне рішення для авторизації.

Футуристичні прогнози

Не можна сказати, коли саме настане ера Web 3.0, але можна припустити, як змінюватиметься наше життя в міру переходу до неї. Разом з експертами з команди Waves ми представили кілька таких змін.

Розумний пошук З новими можливостями пошуковики Web 3.0 здатні відповідати на відкриті запитання і генерувати нову інформацію за запитом користувача. Роль пошуковика поєдналася з роллю особистого асистента. Розумні речі Реалізація Інтернету речей зробила всю електроніку розумною і підключеною до інтернету. Тостер, автомобіль і світильник автономно збирають дані про навколишнє середовище і пересилають їх у розподілене сховище. Кавоварка знає, коли вам захочеться кави і заздалегідь готує її, поки ви спите. Авторизація Ніхто не пам’ятає, що таке логін, пароль і фішинг. Для авторизації впроваджено спеціальні рішення, які шифрують і зберігають ключі локально на пристрої. Користувач просто заходить на потрібний ресурс, а аутентифікатор опікується доступом і безпекою. Децентралізовані застосунки Замість звичних веб-застосунків усі користуються dApps — децентралізованими застосунками, вільними від цензури та державних обмежень. Для розробки dApps побудовані зручні онлайн-платформи, де можна запускати, тестувати і підтримувати додатки будь-якої складності. Крім того, код dApp найчастіше публічний, а отже будь-хто може перевірити, як працює той чи інший застосунок. Демократія даних і великі дані Будь-який користувач у мережі здатний збирати й аналізувати інформацію не гірше за фахівця-дослідника — достатньо попросити про це алгоритмічного асистента. За таких умов інформація стає доступнішою і прозорішою, адже будь-яку статистику можна перевірити самостійно.

Висновок

Перехід до нової ери відбувається просто зараз: для всіх основних концепцій інфраструктури Web 3.0 існують прототипи, технології продовжують розвиватися.

"Йде дозрівання блокчейн-технологій і штучного інтелекту. Скоро ми побачимо більше інструментів для нативного об’єднання баз даних і обчислювальних рішень, бібліотеки для з’єднання різних технологічних стеків, крос-платформеність і стандартизація інформації", Олександр Іванов, засновник і генеральний директор Waves.

Прогрес технологій робить перехід до Web 3.0 можливим. Централізація мережі в руках веб-гігантів, систематичні порушення приватності даних, проблеми доступу до контенту і безпеки роблять перехід до Web 3.0 неминучим.

На цьому закінчується теоретична частина спецпроекту з історією і теорією Web 3.0. У другій частині ми докладніше розглянемо наявні рішення для екосистеми Web 3.0 та їхню роль у новій мережі.

Розіграш

Авторизуйтеся на ForkLog через Waves Keeper, щоб брати участь у розіграші апаратного криптогаманця Ledger Nano S і 1000 токенів WAVES (~$1300).

Щоб брати участь у розіграші, авторизуйтеся на ForkLog через Waves Keeper у десктопному браузері з 17.08.2019 по 30.08.2019 . Ми оголосимо адресу гаманця переможця 31.08.2019 у Telegram-каналах ForkLog і Waves.

Переможцю потрібно буде підтвердити володіння гаманцем. Інструкцію опублікуємо в день оголошення результатів розіграшу. Доставку апаратного гаманця оформимо через кур’єрську службу за вибором переможця

Переможця визначить блокчейн-рандомайзер від ForkLog і Waves. Це наша нова секретна розробка, ми вже закінчуємо сторінки і скоро все опублікуємо.

Спонсор спецпроєкту — Waves — постачальник блокчейн-рішень для екосистеми Web 3.0. Серед розробок компанії: платформа для децентралізованих додатків Waves Platform, масштабований блокчейн для підприємств Waves Enterprise (колишній Vostok), браузерний застосунок-аутентифікатор Waves Keeper і мова програмування Ride. До платформи