Останні дні Сатоші: що сталося, коли зник творець біткоїна

Творець біткоїна Сатоші Накамото зник десять років тому — 26 квітня 2011 року. Спеціально для Bitcoin Magazine журналіст Піт Ріццо розповів історію його останніх дій перед тим, як передати розробку проекту спільноті розробників на чолі з Гевіном Андресеном. Ми склали адаптований переклад.

Вони припускали, що він був британцем, що він був членом Якудза, що він відмивав гроші. Вони гадали, чи не жінка він, і жартували, що поимеют його. Вони обговорювали, що трапиться, якщо він виявиться божевільним, стежили за фазами його сну, сперечалися, чому він говорив або мовчав.

Наприкінці 2010 року Сатоші Накамото все ще користувався авторитетом за винахід біткоїна. Люди поважали його за те, що перша у світі децентралізована цифрова валюта перетворилася на ринок з обігом в $1 млн. Однак у міру того, як зростало невдоволення його владою і доступністю, користувачі почали надто часто називати Сатоші просто адміністратором, пляшковим горлечком розробки і навіть диктатором.

Зрештою тихий протест проти творця біткоїна, який кипів з літа, перетворився на щось схоже на бунт. У міру ескалації вимог, стеження за Сатоші набуло спортивного характеру: користувачі міркували, коли і чому він може з’явитися на форумах.

Сатоші був здатний навести лад у дискусії, коли і якщо він з’являвся.

Справді, з наближенням зими тон розмови помітно змінився — з’явилися дописи, що ставили під сумнів проєкт, а точніше — роль Сатоші в ньому. Зрештою користувачі розставили крапки над i: не Сатоші, який на той момент ще керував розробкою, а люди, які використовують ПЗ біткоїна, є вищим авторитетом у проєкті.

"У проекті з відкритим вихідним кодом немає єдиного керівника. Адже це мозок, де кожна окрема людина — всього-лише клітина", — написав ShadowOfHarbringer. "Якщо одного чудового дня Сатоші скаже: "Гаразд, хлопці, це був лише жарт, я закриваю проєкт", ми просто форкнемо код".

Ця лінія захисту знайшла відгук у душі навіть найактивнішого помічника Сатоші, Гевіна Андресена, який недвозначно написав: "Якщо Сатоші піде кривою доріжкою, у проєкті відбудеться форк".

В основі цієї думки лежала дедалі більша віра — можливо, сильніша, ніж упевненість у самому Сатоші, — що жоден із користувачів біткоїна не може бути важливішим за інших, що всі вони є нодами, авторами коду, людьми, від дій яких залежить успіх проєкту.

Проте в наступні тижні перші користувачі біткоїна скористаються цією владою, щоб перевернути уявлення про зручність використання, політику, обмеження і свободи в контексті програмного забезпечення.

Зрештою, це пробудження буде рівносильно чомусь більшому, першому утвердженню влади над творцем біткоїна і системою його правил, яка була визначена рішеннями настільки досконалими, що з тим же успіхом могли вважатися божественними.

Користувач Thrashaholic писав одному з критиків:

"Отже, вас влаштовує, що закони природи визначають, скільки може бути золота, срібла чи паладію? Назвіть ці закони "Богом", якщо хочете, це нічим не відрізняється від Сатоші".

I. Невинність

Для Сатоші все це могло здатися далеким від спокою 2009 року, коли протягом кількох місяців після релізу першої версії ПЗ про нього не писали гучних відгуків, якщо писали взагалі.

Справді, коли рік добіг кінця, оптимізм, яким пронизане його раннє листування з відомим шифропанком Хелом Фінні, збляк, і навіть буденні відповіді на поштову розсилку біткойна практично повністю припинилися.

Але якщо Сатоші на той час був упевнений у науковій базі біткоїна і міг роз’яснити його переваги як форми грошей, той факт, що він додав функцію форуму на офіційний сайт, можливо, доводить, що він задумався про євангелізацію свого винаходу.

Звичайно, можна припустити, що форум bitcoin.org, запущений у листопаді 2009 року, міг би зробити багато чого, щоб додати впізнаваності все ще маловідомому проєкту — за рік після запуску він обробив трохи більше ніж двісті транзакцій і страждав від нестачі доступного обмінного курсу.

Крім Сатоші, над проектом уже працював студент Марті "Sirius" Малмі, який у вільний час виправляв помилки в коді, однак форум дав змогу розширити команду розробників. На запитання, скільки має коштувати біткоїн, NewLibertyStandard відповів: "Щоб вистачило купити паперові миски, не більше 50 штук".

Разом користувачі форуму згодом знайдуть найкращу відповідь, створивши першу біржу та переконавши магазини почати приймати їхню валюту.

Сатоші спостерігав за всім цим збоку. Провідний розробник та його помічник випустили близько 50 оновлень протягом першого року.

Крапля за краплею

Що Сатоші думав про перших відвідувачів bitcoin.org, ми можемо можемо тільки здогадуватися, але, судячи з відгуків, він був скромним і чуйним.

Звісно, більшість із них надали про себе не більше інформації, ніж Сатоші. Дехто обрав неелегантні ніки, на кшталт Giik, Xunie та riX, інші псевдоніми були прозові (SmokeTooMuch) або політичні (1currencynow), проте майже ніколи — особисті.

Утім, один нікнейм на той момент уже виділявся: Gavin Andresen. На відміну від незвичних Sirius чи Сатоші, за цим ніком, звісно, було легко розрізнити реальну людину з ім’ям Гевін і прізвищем Андресен.

Його аватар також контрастував з іншими користувачами. Тоді як більшість користувацьких профілів прикрашали порожні сірі квадрати, на аватарі Андресена було зображено усміхненого мандрівника, що бреде стежкою. Образ був відповідним. До травня 2010 року біткоїн був схожий на ледь второвану стежку; він привернув увагу Андресена і першої хвилі стартапів Кремнієвої долини, скромно дебютувавши на сторінках журналу InfoWorld.

Однак для того, щоб привернути увагу до біткоїна на дедалі активніших форумах, було потрібно щось більше, ніж просто ім’я, і перший проєкт Андресена, запущений на початку червня, мав це забезпечити.

"У своєму першому проєкті я вирішив зробити щось, що звучить по-справжньому безглуздо: я створив сайт, який роздає біткоїни… Для початку я розмістив на ньому 1100 [біткоїнів]. Чому? Тому що я хочу, щоб біткоїн досяг успіху".

"Біткоїн-кран", як згодом назвуть цей сайт, був зустрінутий із захопленням. Він привернув увагу перших учасників мережі, таких як Laszlo, і швидко набув статусу навіть більш культового, ніж знаменита купівля двох піц Papa Johns. Сайт був не просто обмінником, але творчим актом, який допоміг реалізувати потенціал біткоїна в онлайн-торгівлі.

Поки традиційні гроші нерухомо лежали на рахунках, забираючи дні на транзакції між банками, платежі з "біткоїн-крана" буквально текли рікою від одного користувача до іншого. Протягом тижня сам Сатоші відзначив цю роботу, назвавши її "чудовим вибором для першого проекту".

"Я планував зробити щось подібне, якщо хто-небудь інший не зробить, тож коли генерація 50 BTC стане надто складним завданням для простих смертних, нові користувачі зможуть відразу ж отримати кілька монет, щоб увійти в гру", — написав він.

Цього послання було достатньо, щоб Андресен звернувся до Сатоші з листом-відповіддю. Тон його повідомлення одразу видавав, наскільки різні ці дві людини.

"Мені вкрай цікаво більше дізнатися про вас — скільки вам років? Сатоші — це справжнє ім’я? У вас є робота? У яких проектах ви брали участь раніше?", — написав Андресен. "У будь-якому разі, біткоїн — це блискуча ідея, і я хочу допомогти. Що вам потрібно?".

Той факт, що в імені Андресена була своя комплексна історія, або те, що колись він був широко відомий як Гевін Александр Белл, ще нікого не хвилювали, так само як іронічна думка про те, що над його життям ось-ось нависне тінь ще одного великого винахідника.

Slashdot-ефект

До кінця червня біткоїн торгувався в районі пенні за штуку, в його мережі щодня відбувалася двозначна кількість транзакцій. Здавалося, що проект підійшов до успіху. З пожвавленням на форумах виріс і калібр розробників — релізи стали спільною справою, над якою працювала вся спільнота.

Незабаром оптимізм охопив навіть Сатоші. Поки Ласло, Гевін і невелика група розробників тестували його збірки, він оголосив про можливий вихід біткоїна з бета-версії.

Поки більшість учасників займалася компіляцією коду, ідея релізу версії 1.0 стала головною новиною.

"Ми повинні спробувати надати проекту розголосу, одночасно рекламуючи його на форумах, IRC, YouTube, Facebook, Google Ads. Slashdot з його мільйонами технічно підкованих читачів був би приголомшливим варіантом, можливо, найкращим, який тільки можна собі уявити!", — писав Sirius на хвилі захоплених відповідей.

Незабаром на форумах уже щосили працювали над тонкощами заяви для преси, сперечалися про те, чи справді біткоїн "енергетично забезпечений" і чи буде когось хвилювати його обмежена емісія.

Той факт, що ця робота тривала навіть тоді, коли Сатоші передумав і опублікував реліз, став доказом того, що біткоїн, як і передбачалося, був громадським проектом.

Проте консерватизм Сатоші виявився пророчим. Незабаром після публікації на Slashdot інфраструктура біткоїна була практично перевантажена, ціна підскочила до $0,10, а складність майнінгу зросла вчетверо, оскільки дедалі більше майнерів підключалося до мережі.

Разом із цим з’явилися високотехнологічні хитруни, як-от Вільям "Nenolod" Піткок, які намагалися похитнути економіку біткоїна з наукового або спортивного інтересу. У своєму Twitter-акаунті він написав:

"Bitcoinexchange: знищено. 84 732 BTC [продано за] 1 500 євро loooooooooooooooooooooooooooool".

Хвиля страху захлеснула форуми, з’явилися припущення, що мережа схильна до атак з усіх боків — від недоброзичливих банкірів до недобросовісних операторів серверних ферм. З таким ажіотажем падіння до $0,05 було лише питанням часу. Колись багатий "кран" спорожнів, виплати скоротилися.

Дивний блок

Однак із кожною хвилею популярності біткоїна на сцену виходили нові користувачі. Тому, навіть коли Сатоші почав більш регулярно включати код Андресена в програмне забезпечення, він був не єдиним, хто продовжував роботу.

Звісно, ніщо не заважало будь-кому, хто бажав зробити свій внесок. Електронну пошту Сатоші було вказано прямо на домашній сторінці bitcoin.org, а його ім’я, практично невідоме за межами форумів, навряд чи могло здатися престижним.

Тіаго Фаріа згадує, що відправив Сатоші локалізацію сайту під час перельоту до Лісабона і отримав захоплену подяку відразу після приземлення. Коли у Ribuck виникли проблеми з компіляцією, Сатоші відмовився від винагороди за свою допомогу. ("У мене повно біткоїнів", — відповів він*). Так само ім’я Девіда Перріша внесли до списку контриб’юторів після того, як він виявив лише швидкоплинний інтерес до вивчення коду.

Коротше кажучи, робота над протоколом навряд чи була честю. Ті, у кого була можливість зробити свій внесок, просто приходили і йшли, як Laszlo, який до серпня зник з радарів і незабаром покинув проєкт назавжди. Для тих же, хто продовжував працювати над проектом, це часто було засобом досягнення власних цілей.

Андресен був зайнятий тим, що працював над "супер секретним" приймачем "біткоїн-крана" з комерційними амбіціями. Звільнившись з посади програміста на півставки, він сподівався, що біткоїн дасть йому змогу знайти роботу в Амхерсті, штат Массачусетс — університетському містечку, де капіталізм радше терплять, ніж заохочують, а до просторих бостонських офісів цілий день їзди на схід.

Винахідник біткоїна не розкривав подробиць своєї біографії, тому іншим користувачам було важко зрозуміти, чи був він замкнутий у собі, чи просто зайнятий.

Проте, коли літо 2010 року добігло кінця, настала епоха сумнівів у Сатоші. Якщо можна сказати, що в його коді була прихована магія, чи шанували Сатоші-мага, алхіміка, який перетворив C++ на філософський камінь?

Цей бездоганний образ дав першу тріщину 15 серпня 2010 року, коли в блокчейні раптово з’явилися 184 млрд біткоїнів. Критична вразливість коду — безпрецедентне порушення монетарної політики мережі — було справою рук зловмисника, який зміг модифікувати програмне забезпечення і підірвати складну систему розподіленого реєстру.

Поки приголомшені користувачі поширювали інформацію на форумах, Андресен та інші розробники намагалися знайти рішення. Проте саме Сатоші підготував і впровадив патч.

Згодом користувач Freemoney колюче відзначить, наскільки залежним стало програмне забезпечення від свого короля:

"Нам просто пощастило, чи в Сатоші є секретний пейджер, який сповіщає про надзвичайні ситуації?".

II. Розчарування

У наступні тижні мережа біткоїна відновилася, а експлойт залишився в минулому.

Однак атакувальник зміг не тільки порушити правила біткоїна, а й викрити саму його систему, вперше розкривши її механіку та принципи управління.

Після атаки Сатоші активно зміцнював кодову базу, він додавав і видаляв цілі її частини. Він вжив заходів для придушення передбачуваних векторів атак, вимкнувши команди для складних транзакцій, інтегрувавши блоки контрольних точок безпосередньо у вихідний код, а також встановивши систему оповіщення, яка давала йому змогу надсилати повідомлення всім клієнтам.

У певному сенсі його дії були зрозумілі — біткоїн перебував у тихій облозі, яку виявити міг тільки його творець. До червня 2010 року користувачі почали всерйоз копатися в коді, і хоча більшість повідомляла Сатоші про знайдені експлойти, не було жодної гарантії, що такий альтруїзм триватиме й надалі.

Проте дії Сатоші показали, що не всі правила біткоїна рівні. Природа консенсусу, як і раніше, полягала в тому, що всі користувачі повинні погодитися з єдиними правилами для всіх дійсних блоків (щоб визнати єдину історію блокчейна, а отже, і єдину валюту). Однак так звані правила політики перебували поза цією логікою, надаючи Сатоші свободу дій щодо тих заходів, які він міг застосовувати до транзакцій в ім’я безпеки.

Скільки має коштувати транзакція? Чи повинні існувати обмеження на типи транзакцій? Чи можна визнати будь-яку транзакцію небажаною, підозрілою або навіть шкідливою для мережі?

У цих питаннях Сатоші був менш схильний до співпраці, а його рішення були непрозорі. Справа ускладнювалася тим, що він, вочевидь, був готовий, принаймні негласно, змінити ключові посили заради повсюдного прийняття біткоїна.

Ще 2009 року Сатоші передав Малмі облікові дані до bitcoin.org, між семестрами він вільно користувався ними, доповнюючи FAQ. Примітно, як одне з таких доповнень описувало "переваги" проекту.

"Біткоїн-транзакції практично безкоштовні, тоді як кредитні картки та інші платіжні системи зазвичай стягують 1-5% за обробку транзакцій плюс збори торговців, що сягають сотень доларів", — говорив оновлений сайт.

Можливо, немає нічого дивного в тому, що саме там, де чарівні гроші інтернету зіткнулися з реальними витратами, ми вперше бачимо сумніви в авторитеті Сатоші, конфлікт між його вказівками і рішеннями розробників і користувачів.

Воротар

У підсумку експлойт розколов блокчейн біткоїна на цілих п’ять годин. Перш ніж користувачі відновили встановлені правила мережі, було згенеровано 53 блоки.

Однак якщо сьогодні таке спричинило б серйозні проблеми, тоді це стало приводом для гордості — перші фанати біткоїна хвалилися, що експлойт було закрито швидше, ніж критичні вразливості в "Google і Microsoft".

Більш дивним може бути те, як мало про це говорив сам Сатоші. Крім попередження в розсилці, схоже, від нього не було жодних коментарів. Не обговорювали природу помилки, а також спосіб форку, те, як Сатоші в односторонньому порядку посилив правила мережі, яких дотримуються всі користувачі, і його патч, який змінював правила введення і виведення транзакцій.

Навіть якщо в інших розробників були якісь питання про те, що сталося, було не зовсім зрозуміло, де і кому їх можна поставити. Влітку було зроблено кілька спроб провести збори розробників, однак без участі Сатоші в ньому не було сенсу.

Якщо бути до кінця чесним, незрозуміло, чи хотів Сатоші робити якийсь внесок. За кілька тижнів до цього він спокійно посилив правила, що стосуються розміру блоків, запровадивши функцію MAX_BLOCK_SIZE під виглядом звичайного оновлення.

Схожий випадок стався наприкінці липня, коли Сатоші випустив оновлення з описом: "Будь ласка, оновіться до версії 0.3.6 якомога швидше!".

З цим оновленням було інтегровано код, який раніше не публікувався для обговорення. Не те щоб у нього не було вагомих причин для змін. Судячи з усього, оновлення виправляло помилку, яка давала змогу зловмиснику витратити біткоїни, які йому не належали.

Однак у таких дій були свої наслідки. Андресен, наприклад, незабаром почав обговорювати розробку з новачком Джеффом Гарзіком, досвідченим програмістом Linux, якого стаття в Slashdot надихнула вивчити код біткоїна.

У тому, що ці двоє знайшли багато спільного, немає нічого дивного. Як і Андресен, Гарзік також був ветераном стартапів, який жив на околиці Ролі, Північна Кароліна. Він спав і працював у фургоні Fleetwood RV 1980 року випуску.

Судячи з листування в IRC, вони швидко подружилися.

gavinandresen: Я просто хотів би переконати [Сатоші] перейти на більш спільну модель роботи.

Tritonio: Що ти маєш на увазі? Яка тоді поточна модель розробки?

jgarzik: Закрита, в основному. Відкритий вихідний код, закрита розробка.

gavinandresen: Сатоші зараз є воротарем, весь код проходить через нього.

Злив по-тихому

У чому б не крилася причина, восени користувачі та розробники, схоже, вже менше тремтіли перед авторитетом Сатоші.

Гарзік агресивно взявся за справу, відкриваючи на форумах теми, в яких порушувалися гостріші питання про економіку системи. Насамперед він досліджував комісійну політику біткоїна і запропонував скасувати безкоштовні транзакції на тій підставі, що вони подаються як приховані витрати на зберігання.

Сатоші не наважився повністю відмовитися від субсидування, пояснивши як поточний комісійний поріг (200 Кб, або приблизно 1000 транзакцій у блоці, були безоплатними), так і те, чому він підтримує тільки нижчий ліміт на рівні 50 Кб.

"Біткоїн завжди повинен допускати хоча б кілька безкоштовних транзакцій", — вважав він.

У відповідь на заперечення проти цієї логіки Сатоші швидко прийняв бажану зміну, інтегрувавши її вже через два тижні. Проте деякі користувачі, схоже, виявилися незадоволені ефективним підвищенням вартості. Вони стверджували, що саме ринок, а не розробники, повинен встановлювати комісію.

Після цієї зміни розробники, такі як Андресен, були спантеличені тим, як мережа регулює комісії, і тому не могли відповісти на запитання користувачів. Незручна ситуація виникла тому, що в міру зростання мережі знижувалася ймовірність того, що будь-яке запитання може бути поставлено безпосередньо Сатоші.

На той час учасники спільноти вже обмінювалися призначеними для користувача патчами для програмного забезпечення, неофіційними версіями, які виправляли незначні проблеми або підвищували ефективність майнінгу.

Судячи з усього, Сатоші також усвідомив проблему. У жовтні він надав Андресену доступ до оновлення програмного забезпечення. Андресен скористався новими можливостями, щоб залучити користувачів IRC до процесу ухвалення рішень, хоча Сатоші, як і раніше, залишався останньою інстанцією.

Важливіші питання, однак, продовжували вирішуватися лише за вказівкою Сатоші. Коли Гарзік запропонував збільшити новий ліміт розміру блоку, створивши патч для "відповідності швидкості передавання транзакцій PayPal", Сатоші відхилив його, сказавши, що зміни можуть бути внесені, "якщо в цьому дійсно буде необхідність".

Сьогодні його відповідь може здатися неповною. Це пояснюється тим, що Гарзік, схоже, завуальовано запитував, як розробникам чинити з "несумісними" змінами, які не просто змінюють правила, а розширюють їх або навіть впроваджують нові.

Уже тоді дехто задавався питанням, як такі рішення можуть ухвалюватися Сатоші або будь-яким іншим доброзичливим диктатором. Один із новачків — Володимир ван дер Лаан — заявив, що через цей прецедент система може стати на небезпечний шлях, який приведе її до централізації.

wumpus: Дійсно, розробник повинен налаштовувати протокол, а не політику щодо зборів.

wumpus: Інакше ми можемо називати містера Сатоші дорогим лідером 😛

III. Протиборство

Поки критика наростала, Сатоші залишався активним і був онлайн, але навіть він ледве встигав за обсягом і рочністю майбутньої дискусії.

До листопада користувачі, здавалося, повсюдно перевіряли встановлені Сатоші рамки на міцність. Деякі говорили, що розроблений ним дизайн недосконалий, інші заходили далі, стверджуючи, що система лише несправедливо збагатила його.

Незважаючи на те, що ця логіка застаріла і просякнута нерозумінням, ці повідомлення можна розглядати як побоювання з приводу того, що зміни, які вносять розробники, можуть зашкодити інтересам інвесторів. Відлуння того, що саме користувачі мають вищу владу над системою, ставало гучнішим.

Не дивно, що більшість словесних атак було спрямовано на більш довільні правила, які, як здавалося, встановив Сатоші: найбільше дісталося правилу, яке обмежує емісію біткоїна на рівні 21 млн монет.

mesees: Як ви можете бути спокійні, коли якийсь випадковий чувак встановлює обсяг валюти в обігу?

Kiba: Хто тоді встановить кількість?

thrashaholic: Я віддаю перевагу Сатоші, ніж Бернанке.

mesees: Натовп випадкових людей набагато кращий, ніж один випадковий.

ArtForz: Важливо тільки те, що це значення фіксоване, приймається всіма учасниками і відоме всім заздалегідь.

Примітно, що саме тут користувачі почали об’єднуватися навколо ідеї про те, що вони можуть керувати біткоїном, ефективно копіюючи його, і продовжувати роботу, навіть якщо вони не згодні з рішеннями, ухваленими Сатоші або будь-яким іншим розробником.

Майкл "Theymos" Марквардт, адміністратор форуму Bitcoin Talk, одним із перших сформулює цю думку. Коли Сатоші випустив оновлення, Марквардт заявив, що він лише запропонував зміну, яку користувачі самі схвалили, завантаживши програмне забезпечення.

Надалі він розвинув цю логіку, відкинувши ідею про те, що нове програмне забезпечення, зокрема таке, що має кращий функціонал, все ще може бути біткоїном, навіть якщо користувачі не згодні з цим. В одній різкій відповіді він написав:

"Очевидно, що я готовий поставити свій баланс на безпеку системи. Не соромтеся, робіть іншу версію з дурними правилами. Ніхто не буде її використовувати".

Незабаром 20-річний студент коледжу з Вісконсина вперше кине виклик авторитету Сатоші, хоча він був не єдиним прихильником такого шляху.

Від десяткових дробів до DNS

Цілком доречно, що ця частина розповіді почнеться з питання про десяткові дроби.

Як багато хто з вас знає, біткоїн, на відміну від інших грошей, може набувати значень з вісьмома нулями після коми, при цьому найменші одиниці на той час не мали жодного визначення. Плутанини додавало ще й те, що на практиці гаманці завжди заокруглювали значення до двох цифр після коми, як це роблять з доларами і центами, причому рішення це сягало корінням до вихідного коду.

"Дійти зараз до консенсусу з приводу того, коли слід пересувати десяткові роздільники, мені здається гарною ідеєю", — написав Андресен. "Коли біткоїн коштуватиме дорожче приблизно десяти доларів (або євро), я думаю, настане час дозволити платежі розміром менше одного пенні".

Питання, звісно, полягало в політиці, у тому, як — або якщо — програмне забезпечення змінюватиметься, щоб полегшити його масове прийняття. Суб’єктивність рішень проявилася досить швидко: користувачі впродовж кількох сторінок сперечалися про те, чи знають їхні матері термін "милі" або точне значення "мікро"…

Водночас Метью "Appamotto" Вілліс був зайнятий розширенням концепції біткоїна. Його дослідження стали першим дослідженням того, як може бути влаштований світ із кількома блокчейнами.

Чи можуть додатки працювати поверх біткоїна? Чи біткоїну судилося перейти на інший тип блокчейна, який дасть змогу з’явитися тисячам монет? Гніт цієї ідеї так швидко розгорівся, що користувачі почали звертатися до Сатоші, не розуміючи, що робити — ініціювати форк чи спочатку запитати його схвалення.

"Я думаю, що BitDNS могла б стати абсолютно незалежною мережею з окремим блокчейном, але ділити при цьому обчислювальну потужність з біткоїном", — написав Сатоші після 12 сторінок дебатів. "Поки ви генеруєте біткоїни, чому б також не отримувати безкоштовні доменні імена для тієї ж роботи?".

Про те, що ця тема стала чимось на кшталт феномена, свідчить повторна поява Гелла Фінні, який прямо запитав у Сатоші, "чи схвалює він ідею" кількох блокчейнів, кожен з яких буде "створювати свій власний набір монет"?

Хоча дискусія навколо цієї ідеї зрештою розтягнеться на роки і, можливо, вона все ще триває, примітно, що вже тоді були висловлені заперечення проти рішення Сатоші про сайдчейни. Тоді ж з’явилися сумніви щодо того, чи може він взагалі знати, до чого призведе розпочата ним революція.

"Слизька тема, те, чого всі хочуть уникнути, але не говорять про це, — необхідність створення валюти, яка працювала б паралельно з біткоїном, тому що сам біткоїн не може адекватно впоратися з поставленими завданнями", — написав користувач RHorning.

Мабуть, найзатятішим прихильником того, що біткоїн має бути тільки валютою, був саме Гарзік. Хоча надалі він закликав до створення нових блокчейнів, які були б непідвладні Сатоші. Він писав:

"Позбавтеся страху перед форком, прийміть кілька конкуруючих блокчейнів із конкуруючими правилами. Нехай Сатоші буде великодушним диктатором основного блокчейна. Нам потрібна конкуренція".

Висічений у камені

Ще більшого удару авторитету Сатоші буде завдано через кілька днів, коли він знову обмежить використання розширених команд за допомогою правила під назвою IsStandard.

Андресен і Сатоші позиціонували його як спосіб "запобігти можливим проблемам безпеки, про які ми не подумали". Користувачі, які встановлювали це оновлення, погоджувалися передавати тільки ті типи транзакцій, які розробники визнали безпечними і перевірили програмним забезпеченням на відповідність списку стандартних.

Те, що це зазіхання на свободу користувачів, було очевидним для Марквардта, який працював не тільки над спробою реалізувати BitDNS, а й над приватним варіантом використання своєрідної скретч-картки, до того ж обидва проєкти для передачі транзакцій використовували "нестандартні" команди.

Розробникам, які прагнули розвивати код, оновлення не сподобалося, і незабаром Марквардт написав патч, покликаний скасувати цю політику. Наступного дня він уже запитував майнерів, чи не хочуть вони відмовитися від цього заходу, і деякі висловилися на підтримку альтернативного програмного забезпечення, бажаючи скористатися своїм правом обробляти більш прибуткові транзакції.

Масла у вогонь підливав і Гарзік, який стверджував, що Марквардт і майнери намагалися "розколоти мережу", хоча програмне забезпечення лише коригувало політику. Марквардт запропонував свою точку зору, згідно з якою правила біткоїна визначають користувачі. Він писав: "Ринок приймає рішення про найкращу можливу політику. Я не маю до цього жодного стосунку".

Зі свого боку, Андресен постарався знизити градус напруженості, заявивши, що зміни в мережі біткоїна завжди будуть легкими, якщо вони відбуватимуться за згодою учасників мережі.

"Будь ласка, припиніть поводитися так, ніби поточний IsStandard висічено в камені", — заперечив він. "Це не так, і, як сказав Сатоші, нові версії клієнта швидко приймаються більшістю учасників мережі, тому введення нового типу транзакцій не буде великою проблемою".

В особистому листуванні Сатоші погодився з Андресеном. Він зазначив, що ніхто "не може перешкодити" будь-кому створити щось поверх біткоїна, і що він підтримує цю ідею.

"Поспішати нікуди", — написав він. "Я не люблю будувати повітряні замки, можливо, спочатку буде краще реалізувати першу імплементацію і подивитися, що дійсно потрібно".**

Осине гніздо

Поки накопичувалися розбіжності про технічні аспекти проєкту, ще одна тема відвела дебати в бік політики.

Цього разу ініціатором дискусії став прихильник вільного програмного забезпечення Амір Таакі, який у листопаді запитав, чи може біткоїн допомогти сайту Wikileaks. В останнього тоді виникли труднощі, оскільки PayPal і світові банки внесли його в чорні списки своїх систем.

На початку грудня на форумах було зроблено спробу донести цю ідею до керівництва Wikileaks і, схоже, це вдалося зробити досить швидко. Незважаючи на те, що в кінцевому підсумку організація відмовилася приймати біткоїни як оплату, чутки поширювалися швидше за факти. Незабаром PCWorld опублікував статтю, в якій розповів про цю затію.

Дехто вважає, що цей момент став свого роду останньою краплею для Сатоші. На їхню думку, це нагадало йому про відплату, якої він міг зазнати, якщо його викриють як творця біткоїна. Він написав:

"Було б непогано привернути таку увагу в будь-якому іншому контексті. WikiLeaks розворушив осине гніздо, і рій прямує до нас".

Проте в IRC слова Сатоші та повідомлення про те, що хтось заблокував офіційну заяву на форумі, щоб користувачі не могли відповісти на неї, не сприйняли з симпатією.

Diablo-D3: Так, Сатоші, по суті, потрібно усунути від керівництва.

Diablo-D3: Те, що він робить, — це цензура, яка нічим не відрізняється від будь-якої іншої.

Diablo-D3: Якщо я хочу пожертвувати Wikileaks за допомогою BTC, всі інші можуть викусити.

Фінальний акорд

Остання версія програмного забезпечення за авторством Сатоші, 0.3.19, з’явиться наступного дня, 13 грудня.

Якщо розглядати це повідомлення як останнє публічне послання творця біткоїна, то здається, що він проявив тактовність, вирішивши згорнути заходи, реалізовані після експлойту, — можливо, він відчував, що його місія з блокування вразливостей у коді була виконана.

Важко сказати, чи прийняв він рішення вийти з гри одноосібно. Зрештою, за рік тон на адресу його дій сильно змінився.

Однак про те, чи має намір він піти, Сатоші висловився цілком однозначно: він власноруч прибрав своє ім’я із заяви про авторські права на біткоїн. Потім він оновив сайт Bitcoin.org, додавши на сторінку контактів імена та електронні адреси інших розробників, включно з Андресеном, Малмі, Laszlo і Нільсом "tcatm" Шнайдером, і видаливши власне.

Те небагато, що нам відомо про цей перехід, було публічно розказано Андресеном, який тиждень по тому заявив, що отримав "благословення" Сатоші на "більш активне управління проектом".

Коли Андресен узяв кермо влади у свої руки, він опублікував повідомлення з проханням про допомогу і ясно дав зрозуміти добровольцям, що тепер просування проєкту лягає на їхні плечі.

"Хто хоче і може допомогти? Не питайте дозволу, просто беріть участь. Нагородою вам стане визнання, захоплення і повага. Настав час перетворити біткоїн із проєкту, яким, по суті, опікувався один програміст, на надійний проєкт із відкритим вихідним кодом із великою кількістю учасників".

IV. Зникнення

Він знав, що це може породити теорії змови — так і сталося.

Хоча в історії біткоїна було багато подій, небагато з них можуть зрівнятися з сумнозвісним візитом Гевіна Андресена в офіс розвідки США в червні 2011 року. За десять років, що минули відтоді, цю подію пов’язували з усім — від ймовірного вбивства Сатоші Накамото до початку багаторічної роботи зі зруйнування мережі та постановки її під контроль уряду.

Дійсно, за сучасними уявленнями, одна лише думка про те, що провідний розробник біткоїна буде якимось чином співпрацювати з американськими урядовими агентствами, дорівнює єресі, яка ганьбить найстійкішу ціннісну пропозицію — незалежність перших цифрових грошей від впливу влади.

Проте те, що навколо цього питання досі будують надумані гіпотези, можливо, пояснюється тим, що вони засновані на фактах. Андресен дійсно був присутній на подібному заході, а припущення, що Сатоші продовжував працювати над біткоїном, нехай і з-за лаштунків, до того дня, як Андресен прийняв запрошення, здається правдою.

Ми знаємо, що в січні Андресен, Малмі і Сатоші активно обговорювали стратегію в приватному листуванні електронною поштою. Андресен виступав за більш активну взаємодію з громадськістю, він зголосився добровольцем, припускаючи, що Сатоші "не хоче мати справ" з будь-якими ЗМІ.**

"Я думаю, що краще створити реалістичне уявлення про біткоїн. Це передова бета-версія програмного забезпечення, яке все ще перебуває в розробці. Воно не готове замінити PayPal або євро в найближчому майбутньому", — написав Андресен. У відповідь Сатоші сказав йому, що він є "найкращою кандидатурою", щоб давати будь-які інтерв’ю.**

Ситуація ускладнювалася тим, що в міру того, як Андерсен ставав дедалі відомішим, незрозуміло, чи залишався він згоден із творцем біткойна щодо цілей і бачення проєкту.

Він виявляв непослідовність у висловлюваннях: у березневому інтерв’ю він назвав розробку "контрольованою анархією", зазначивши водночас, що вважає, нібито він і Сатоші залишають за собою право на односторонні зміни, якщо вони колись знадобляться.

До квітня Андресен навіть почав розмірковувати про види політик, які можуть з’явитися тільки завдяки радикальним змінам у мережі, передбачаючи, що одного разу "тільки великі організації звертатимуть увагу на кожну транзакцію", і припускаючи, що одного чудового дня комісійні будуть "оплачуватися мерчантами".

Для Андресена розширення можливостей мережі заради більшої кількості транзакцій було питанням "коли", а не "якщо". Уже тоді було зрозуміло, що він відкритий для поступок, щоб реалізувати це бачення:

"Прямо зараз я можу запустити програмне забезпечення біткоїна на своєму комп’ютері, однак у міру розширення масштабів мережі це стане неможливим. Наразі люди, яким подобається, що вони можуть використовувати свої домашні комп’ютери, навряд чи будуть щасливі, якщо їм доведеться довіряти іншим керувати одним із цих серверів".

Останнє послання

Як передбачається, остаточний розрив між Сатоші та його соратниками стався 26 квітня 2011 року.

Згідно із записами Андресена, того дня Сатоші відправив йому електронного листа, в якому просив применшити уявлення про нього як "про таємничу закулісну фігуру", водночас висловивши докір новому "технічному лідеру".**

"Преса просто перетворює це на піратську валюту. Можливо, замість цього варто розповідати про проєкт із відкритим вихідним кодом і віддавати належне вашим соратникам, це допомагає їх мотивувати", — написав Сатоші.

За цим листом послідувало окреме повідомлення, що містило лише копію криптографічного ключа від системи оповіщення біткоїна. Цей ключ фактично давав Андресену одноосібний контроль над повідомленнями безпеки.

У відповіді Андресен прийняв пораду, проте швидко перейшов до більш нагальних питань, повідомивши Сатоші про свій намір відвідати "щорічну конференцію з нових технологій розвідки США "**.

"Це може бути безглуздою витівкою, якщо через неї біткоїн потрапить під їхній приціл, однак я думаю, що для цього вже надто пізно. Біткоїн уже на їхньому радарі", — написав він.** Наступного дня він оголосить про своє рішення на форумах біткоїна.

Новина викликала широкий резонанс, але напрочуд мало відгуків серед розробників, таких як Владімір ван дер Лаан, Крістіан Декер і Мені Розенфельд. Вони підтримали цей крок на тій підставі, що взаємодія з владою стала б зміною, на яку всі довго чекали.

Пересічні користувачі біткоїна теж обговорювали дії Андресена, але й тут видно, що його рішення визнати авторитет влади здобуло популярність. На відміну від того, щоб зберігати мовчання, як це робив Сатоші, є відчуття, що Андресен надав керівництву проєктом більш принципового тону.

"Усе це доводить, що біткоїн — це меритократія, і що Гевін заслужив становище провідного розробника своїми експертними знаннями", — написав анонімний користувач. Дехто стверджував, що Сатоші "просунув" Гевіна, щоб той "прийняв командування", наводячи як доказ той факт, що його електронну пошту було додано на сторінку bitcoin.org.

Інші ж вважали, що Андресен не був "обраний", а скоріше сам зголосився на цю роль. Це домінуюча думка, яка побутує і донині.

Проте, судячи з обговорень, мало кого турбувала думка про те, що Сатоші може ніколи не повернутися.

Kiba: Чи повернеться Сатоші, gavinandresen?

BlueMatt: Останнє, що я чув, він "перейшов до інших проєктів".

BlueMatt: І що біткоїн "у надійних руках".

Kiba: Отже… яка офіційна заява.

gavinandresen: Я не знаю, він сказав, що займатиметься іншими справами, тож очікуйте, що він ще глибше піде в тінь.

Коло замкнулося

Якщо Сатоші тільки починав перетворюватися на міф, то біткоїн у другій половині квітня перевищив $3 і вперше проник у суспільну свідомість.

Коли біткоїн стабільно торгуватиметься вище за долар, преса зійде до нього, а репортери шукатимуть людину, яку можна назвати обличчям проекту. Коли черга дійшла до Forbes, цією людиною став Гевін і "його група підпільних шифропанків" — Сатоші згадали лише у виносці.

Однак у міру зростання інтересу до біткоїна, людина, на плечі якої лягла ноша розповісти історію проекту, дедалі більше ототожнювалася з його творцем. "Я ніколи не зустрічав Сатоші Накамото. Я ніколи не розмовляв із ним телефоном", — говорив Андресен, але чутки все повзли і повзли.

Справді, саме Андресен уперше озвучив ідею про те, що, на його думку, зникнення Сатоші пов’язане із заходом ЦРУ — цю думку він потім повторив на YouTube-шоу.

Із цього насіння виросла ще одна казка. Настільки ж живучим, як міф про невідомого Сатоші, стане міф про "добродушного" Гевіна, "Бетмена" біткойна, його "мовчазного захисника", "беззаперечного капітана", чия "добра воля" допоможе "завоювати довіру користувачів".

Де закінчується одна історія і починається інша? Наступника визначив його попередник, як останній, своєю чергою, визначався відсутністю такого…

Згодом для цього питання вони виробили особливий тон — приглушений, драматичний. "Отже, — запитав репортер із The New Yorker. — Я б хотів більше дізнатися про Накамото".

"Я теж!", — відповів Андресен, і його сміх охарактеризували як "щирий, дзвінкий, правдоподібний".

* — Ribuck через особисте листування.

** — З приватних електронних листів, якими поділився Гевін Андресен.

Підписуйтесь на новини ForkLog у VK!