Як працює соціальний кредит - китайська цифрова антиутопія - Крипта

Стати ізгоєм, з яким ніхто не хоче мати справ, — найстрашніше покарання в стародавні часи. Кілька тисяч років тому це було тортурами перед смертю. Саме страх бути вигнаним зі зграї підтримував залізну дисципліну в примітивних суспільствах.

Можливо, скоро ми повернемося до схожої моделі соціального устрою, в якій на перше місце вийде суспільне схвалення, а права і свободи швидко вилучатимуться за колективним рішенням. Це вже відбувається в Китаї — в окремих регіонах країни там працює система соціального рейтингу.

Система порядку для Піднебесної

У будь-якій країні діють норми, правила й обмеження — законодавчі, моральні, соціокультурні — які складаються в єдину систему суспільної поведінки. Залежно від дотримання їх або, навпаки, їх відторгнення, формується репутація кожного індивідуума.

Але між неприємною репутацією через поганий характер і обмеженнями в правах зараз лежить прірва. Рідко, коли погана, але законослухняна людина позбавляється якихось соціальних благ.

У Китаї з 2014 року впроваджують систему, яка фактично вводить суспільну формацію, що існувала в доісторичних спільнотах. З її допомогою люди, які мають хорошу репутацію — це називається "соціальним рейтингом" — отримуватимуть значно більше моральних і матеріальних благ, ніж ті, хто не відповідає прийнятим нормам.

А ось ті, хто не дотримується встановлених стандартів, будуть фактично зведені до становища індійської касти "недоторканних". Їм заборонять користуватися різними соціальними інститутами, з ними не спілкуватимуться люди, адже взаємодія з "низькоранговими" може зашкодити гідним членам суспільства.

У Китаї ця ідея проростає на благодатному ґрунті. Підтримка позитивного балансу добрих справ — це наближення до ідеалу "шляхетного чоловіка", про якого писав китайський мудрець Конфуцій. Суддею кожного стає багато хто — люди можуть надсилати подяки чи скарги на певну людину. А влада лише виступає арбітром, встановлюючи критерії, за якими всі оцінюватимуть усіх.

Це і є реалізація одного з принципів Дао — держава не втручається у справи людей, але створює умови для гармонійного розвитку суспільства.

Як це працює

Із січня 2021 року в Китаї ухвалили новий цивільний кодекс, який офіційно узаконив систему соціального рейтингу. В окремих провінціях вона вже діє, але єдиної мережі з уніфікованими параметрами оцінки поведінки, стандартами заохочення і покарання, судячи з усього, поки що немає.

У цьому ми переконалися самі, попросивши простих громадян Китаю описати дію системи. Однак у Гуанчжоу (провінція Гуандун) двоє місцевих жителів навіть не чули про неї. Що ж тоді діє в окремих провінціях Піднебесної? Про це ми можемо судити за документами, що випускаються Держрадою і партійним апаратом Комуністичної партії.

За своєю суттю соціальний кредит — це система, яка в автоматизованому режимі та в реальному часі стимулює певну поведінку громадян і здійснює самоцензуру, розповідає китаїст Леонід Ковачич. Вона складається з кількох блоків: стеження та моніторингу поведінки, оцінки дій кожної конкретної людини та механізму заохочень і покарань.

Ось як це працює на практиці. Житель одного з міст, де, за інформацією з офіційних джерел, працює система (це, наприклад, місто Сучжоу) отримує початкову суму балів на своєму соціальному рахунку — це 1000 одиниць. Таким чином, на старті всі поставлені в рівні умови.

Надалі ця сума може зростати або зменшуватися залежно від поведінки людини. До речі, аналогічні правила діють і щодо юридичних осіб — компанії оцінюють на відповідність екологічним, юридичним та соціальним нормам.

Єдиний інформаційний центр аналізує в режимі онлайн поведінку за 160 тисячами параметрів, які надходять із понад 142 установ, а також від банків, системи спостереження на вулицях тощо.

Коли сума балів зростає до 1050 і більше — такому взірцевому громадянину присвоюється найвищий рейтинг — ААА. Рейтинг від 1000 балів — це престижна категорія А+, більше 900 балів — середній рівень B, а менше 849 — це маргінальна категорія C. Громадяни з кількістю балів менше 599 потрапляють до чорного списку категорії D, і не можуть працювати навіть таксистами. Фактично, вони стають ізгоями суспільства.

Заробляти бали можна за допомогою сумлінної поведінки та здійснюючи добрі вчинки. Позитивну карму набувають, беручи участь у благодійній діяльності, піклуючись про літніх членів сім’ї, через добрі стосунки з сусідами, за допомогою донорства, через наявність хорошої кредитної історії та відсутність порушень правил дорожнього руху. І разом із цим, плюс скількись балів принесе і підтримка уряду.

"У документі Держради, який нещодавно вийшов, містяться положення про те, що система повинна просувати і стимулювати серед китайського суспільства прийняття і поширення соціалістичних цінностей. Під цим мається на увазі і протистояння західним цінностям, і певний рівень самоцензури, і визнання спрямовуючої та керівної ролі партії, і прихильність держкапіталізму. Документ закликає до подальшої інтеграції системи соціального кредиту в максимально широкий спектр внутрішніх і зовнішньоекономічних відносин", — розповідає Леонід Ковачич.

Таким чином, висловлення схвалення влади і компартії може визнаватися як поширення потрібних цінностей і давати плюси в карму.

Аналогічно і зворотне — за критику керівництва або опозиційну діяльність (участь у протестах, поширення антиурядових повідомлень або чуток, що ганьблять компартію та уряд) — можуть списувати бали.

Крім цього, віднімати бали можуть за порушення правил дорожнього руху, участь у діяльності сект або фінансових пірамід, за часті купівлі алкоголю і цигарок або недостатню допомогу батькам, які старіють.

"Хорошим" громадянам у пріоритетному порядку надають допомогу в лікарнях і держустановах, вони можуть розраховувати на пільгові умови за кредитом, на знижки на товари та послуги. Такі люди мають право віддавати дітей до приватних шкіл та університетів, літати літаками, їздити в поїздах і селитися в хороших готелях. Рейтинг впливає навіть на те, на якому місці людина перебуває в додатках для знайомств.

Відповідно, всього цього, тією чи іншою мірою, позбавлені люди, які опинилися в самому низу соціальної піраміди. Вони не зможуть влаштуватися майже на жодну роботу, віддати в дитячий садок або школу дітей, їм не видадуть кредит, не продадуть квиток на транспорт і не поселять у гарний готель.

Це вже відбувається — станом на квітень 2018 року недостатній рейтинг благонадійності став причиною скасування 4,25 млн поїздок швидкісними поїздами і 11,1 млн перельотів літаком, повідомило видання Global Times.

З "низькоранговими" бояться навіть розмовляти — раптом хтось помітить і повідомить владу про спілкування з людиною з категорії D. Плюс, може статися публічний осуд — усім друзям і знайомим розкажуть про якийсь непристойний вчинок.

Звісно, відразу ж виникає питання об’єктивності оцінки та адекватності покарання. Нині кожна провінція та регіон змагаються у винахідливості та встановлюють свої заохочення й покарання, розповідає Леонід Ковачич.

Тому влада Китаю намагається гармонізувати систему та встановити єдині стандарти. Бо буває так, що через протермінований платіж за кредитом чи штраф людина не може скористатися швидкісним транспортом чи влаштувати до школи дітей.

Але є великі сумніви, що це взагалі вийде зробити. По-перше, у влади вистачає поточних питань, які потрібно терміново розв’язувати — той самий фактор коронавірусу в Китаї не пішов поки що на другий план. По-друге, влада так і не змогла вирішити проблему своєчасного і повного обміну інформацією між відомствами. І це не технічна складність, а політичне питання — як це часто буває, одне міністерство просто не хоче ділитися інформацією з іншим, і в результаті не працює вся система.

У частині обміну інформацією — це питання міжвідомчої конкуренції та боротьби. Це проблеми політичного й адміністративного устрою, які незрозуміло, як розв’язати, каже експерт.

"Коли виходили перші документи щодо системи, все було зловісно і красиво. Виникав образ такого цифрового паноптикуму, в якому люди, наче роботи, виконуватимуть вказівку Великого Брата. Але зараз створюється відчуття, що система соціальних рейтингів — великий політичний перегин, який не факт, що приречений на успіх", — розповідає Леонід Ковачич.

Але, можливо, система вже введена в дію в тому чи іншому вигляді — просто офіційно про це не оголошено, міркує китаїст.

"Можливо, влада спеціально не оприлюднює роботу системи, щоб суспільством керувала невидима рука. А те, що управління китайським суспільством організовано добре — у цьому сумнівів не виникає. Взяти ту саму стратегію нульової терпимості до COVID-19, яка з невеликими перебоями досі діє і приносить результат", — каже Леонід Ковачич.

Поки що система соціального рейтингу ніяк не об’єднана з цифровим юанем. Проте ніхто не заважає пов’язати фінанси і соціальний рейтинг, щоб додати важелів впливу на людей. Адже в цьому разі у громадян із групи D можна буде забрати не тільки права, а й гроші. І передати їх благонадійним громадянам із групи А.

Обмін досвідом

У Росії на офіційному рівні неодноразово заявлялося, що держава не планує впроваджувати аналогічні системи. І в 2018, і в 2019 році віце-прем’єр Максим Акімов висловлювався в тому сенсі, що такі технології становлять явну загрозу для країни. І вони не потрібні, оскільки в Росії "суспільство з класичною гуманістичною традицією".

Система соціального кредиту не приживеться в Росії, і для цього є кілька причин, каже Леонід Ковачич.

"У Росії не так розвинений колективістський підхід і більше індивідуалізму. І по-друге, стеження і донощицтво не схвалюється в суспільстві", — каже він.

Проте ця система викликає жвавий інтерес з боку певних людей, які ухвалюють рішення, каже експерт. Вони уважно стежать за китайським досвідом.

Інші експерти вважають, що система контролю за громадянами і саморегуляції суспільства можуть з часом з’явитися і в демократичних країнах. Так думає, наприклад, професор історії з Дартмутського коледжу Памелла Кайл Крослі.

"Різниця в тому, що китайське суспільство більш підготовлене до інтеграції комерційних, військових і правоохоронних даних. У результаті китайців щільніше контролюють за допомогою залякування і самоцензури, ніж контролюватимуть американців протягом ще кількох десятиліть", — каже вона.

Можливі підсумки такої тотальної саморегуляції за насаджуваними згори стандартами аналізували і філософи, і письменники. Одне з найпопулярніших міркувань на цю тему — роман-антиутопія Джорджа Орвелла "1984".